Визнання угод недійсними

6 лютого 2017

Розглядаючи справи про визнання угод недійсними, суди часто звертаються до роз'яснень, наданих ВСУ в постанові N 9 від 06.11.2009 р "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (далі - Постанова N 9). Разом з тим у судовій практиці виникає чимало проблемних питань щодо застосування цієї Постанови. На думку судів, це обумовлено неоднозначними роз'ясненнями ВСУ, суперечливістю деяких роз'яснень Постанови N 9 і постанови N 7 від 30.05.2008 р "Про судову практику у справах про спадкування".
 
Крім того, після прийняття Постанови N 9 відбулися зміни в законодавстві, з'явилися нові формулювання, тому між ГК та спеціальним законодавством виникають певні колізії щодо недійсності угод.

У зв'язку з цим Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ узагальнив судову практику щодо застосування Постанови N 9 і висвітлив ряд спірних питань, серед яких:
 
- Спірні питання щодо тлумачення змісту правочину (вимоги щодо тлумачення змісту правочину підлягають розгляду в порядку позовного провадження при наявності спору між її сторонами);
 
- Розмежування нікчемних і оспорюваних правочинів (нікчемний правочин є недійсним через невідповідність вимогам закону та не потребує визнання її судом; оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду);

- Визнання угоди укладеної / неукладеним, останній момент укладання угоди (недійсним може бути визнаний тільки укладений договір, а недотримання сторонами вимог щодо форми правочину або порядку її ув'язнення не може бути підставою для оскарження такої угоди в судовому порядку, оскільки така угода буде вважатися або неукладеним, або незначною);
 
- Визнання правочину дійсним (суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню);
 
- Поняття "тяжкі обставини" і "вкрай невигідні умови" (угода може бути визнана судом недійсною на підставі статті 233 ЦК, якщо вона зроблена особою під впливом ** тяжких для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим інша сторона угоди скористалася);
 
- Удавання угоди (відповідно до статті 235 ЦК за удаваною угоді сторони умисно оформляють одну угоду, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини);
 
- Порушення вимог закону щодо форми укладення договору і т. Д.